Уважаемые коллеги. Эту тему рекомендую посвятить обсуждению существующих документов и, при необходимости, написанию новых. Для удобства выкладываю уже имеющиеся проекты.

Маніфест
пошукового руху

Ми – Пошуковці.
Через багато десятиліть після кривавих подій першої половини двадцятого століття ми приходимо на місця масової загибелі до тих, хто залишився на своєму останньому рубежі Великої Вітчизняної війни. Ми не визнаємо двозначного формулювання «пропав безвісти», бо за ним часто ховається людська байдужість. Ми відчуваємо біль і незгоду, читаючи на монументах слова «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», але живемо з цим девізом у своїх серцях.
Перш за все ми ставимо собі за мету виправити ту ганебну несправедливість, яку вчинила держава що до своїх захисників – тисячі й тисячі забутих героїв до тепер лишаються непохованими. Їхні останки розкидані просторами нашої Вітчизни, забуті та занедбані. Бійці віддавали своє життя на полях боїв, а натомість держава відмовила своїм захисникам у останньому праві кожної людини – праві на могилу. І праві на пам’ять. Бо чого варті величні монументи, коли навколо них, в окопчиках і воронках дотлівають в забутті останки тих, кому ми маємо вклонятися за наше право жити?!
Ми розуміємо, що благородна справа не може робитися наосліп. Нам потрібен Закон, який би підтримував і спрямовував пошуковий рух, забезпечуючи його ефективність, а не перешкоджаючи йому. Закон, виписаний не під якусь візькоспецифічну кампанію, а створений за участі людей, які мають практичний пошуковий досвід і розуміють всі тонкощі пошукової справи.
Ми проти формалізації та комерціалізації пошукового руху. Бо пошук – це покликання, яке вимагає повної самовіддачі. Ми постійно маємо справу з людськими долями і людською пам’яттю. І не можна віддавати цю роботу до рук тих, хто не готовий виконувати її за покликом душі, не зважаючи на зовнішні обставини. Інакше ми отримаємо формальне окозамилювання заради «показників», перекручену історію та імітацію діяльності. Бо ніяка інша мотивація, крім внутрішнього покликання, не здатна спонукати людину робити цю нелегку справу з ентузіазмом, що межує з самозреченням. Інший же підхід стане лише новим вбивством вже загиблих, що зітре їхні імена і біографії, а значить – злочином проти нашої спільної пам’яті.
Ми також категорично заперечуємо проти спроб звести пошуковий рух до рівня роботи «похоронних команд», єдине завдання яких вбачається в прибиранні останків з полів. Пошук, встановлення імен та достойне поховання загиблих – наше основне, але не єдине завдання. Перш за все ми – дослідники історії. У своїй діяльності ми користуємося археологічними методами, які за визначенням є руйнівними. Тобто після нас жоден дослідник вже не може дослідити ту ділянку, на якій працювали ми. Це накладає на нас величезну відповідальність перед прийдешніми поколіннями. Ми повинні не лише вилучити останки з місця їхнього забуття, але й прочитати і задокументувати всю інформацію про події минулого, яку віддає нам земля, зберігши її для нащадків. То ж ми маємо повне право називати себе «Воєнними археологами». А це право породжує обов’язок постійно вдосконалювати свої фахові знання в цьому напрямку, не допускаючи безвідповідального і непрофесійного підходу до здійснення розкопок.
Не так багато років минуло з того дня, коли стихли останні постріли Великої Вітчизняної. Ще живуть люди, які пам’ятають ті криваві роки. Але вже зараз дослідники, письменники і політики не можуть дійти згоди у висвітленні багатьох питань того часу. З’являється безліч суперечливих думок та теорій що до тих подій, і лише фактичний матеріал, добутий нами з глибин землі і сумлінно задокументований, може запобігти викривленням і безпідставним тлумаченням історичних подій. Наша робота дозволяє перейти від глобальних і добре задокументованих фактів на рівні дій фронтів і армій до того, що ніколи не потрапляло до фронтових зведень – до долі і обставин подвигу окремої людини, що віддала своє безцінне життя заради спільної перемоги.
В нелегкому сьогоденні наше суспільство зустрілося з величезною проблемою, яка в недалекому майбутньому може стати національною катастрофою – це втрата моральних орієнтирів підростаючим поколінням. Цінності, які існували за минулого соціально-політичного устрою знівельовані, а їхнє місце посіли не найкращі орієнтири, породжені масовою культурою, філософією індивідуалізму та здирництва, культом фізіології. В той же час, як показує досвід, пошукова робота містить гігантський виховний потенціал, знехтувати яким злочинно. Ми пропонуємо молоді справжність життя, у якому присутні вічні цінності, незаперечні факти, на підставі яких молоді люди починають шукати відповіді на питання: «хто ми», «чи міг би я витримати це», «заради чого люди йшли на смерть» і багато інших, відповідей на які не можуть дати телесеріали і світова павутина Інтернету. Ми маємо унікальну змогу відродити розірваний ланцюг поколінь і зробити для справи гуртування нації більше, ніж тисячі порожніх слів.
Пошуковий рух декларує свою непричетність до будь-яких політичних, релігійних, ідеологічних сил. Наші дослідження і висновки повинні бути відстороненими від існуючих політичних пріоритетів і «модних» на поточний час філософських течій. Ми служимо лише фактам і людській пам’яті.
Пошуковці ніколи не вимагали від держави фінансового забезпечення своєї діяльності. Ця справа завжди робилася на кошти пошуковців, за підтримки доброчинців і меценатів, хоча її результати мали загальнодержавне значення. Кошти, які виділялися з бюджету на увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, практично не використовувалися на безпосереднє здійснення пошуків, проведення експедиційної роботи, встановлення імен полеглих. Навіть поховання знайдених останків пошуковці переважно здійснюють власним коштом. Та все ж держава не повинна стояти осторонь справи державної ваги. Бо віддання останньої шани захисникам Вітчизни – зовсім не приватна справа. Ми вважаємо, що для повного розкриття потенціалу і можливостей пошукової діяльності державна підтримка необхідна.
І може тоді твердження «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» наповниться справжнім змістом.

ВОЄННА АРХЕОЛОГІЯ –
МАЙБУТНЄ ПОШУКОВОГО РУХУ.

Зародження організованого пошукового руху, як одного з напрямів вивчення воєнної історії Вітчизни і нової патріотичної форми виховання, пов'язане з прагненням небайдужих людей краще пізнати історію своєї країни, зокрема героїчні і трагічні події Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр.
Пошук на місцевості «забутих» останків радянських солдатів з метою їх гідного поховання, виник відразу після війни і став масовим неформальним рухом в 50 - 80-і рр. Біля витоків цього руху стояли звичайні люди, що робили благородну справу і що не сподівалися на славу.
Пошуковий рух знав періоди піднесення та занепаду, часи державної підтримки і повного ігнорування. Але не зник дотепер. Для розуміння пошукового руху, як певного суспільно корисного явища, що є суто народною ініціативою, треба розглянути декілька його аспектів:
1. Справа збереження народної пам’яті. За період державності України багато розмов велося про повернення історичної пам’яті. Неодноразово вчені мужі здійснювали екскурси вглиб століть, прагнучи знайти там ідеї та події, що були б близькими всьому населенню України та дали змогу об’єднати Український народ. Але більшість таких історичних подорожей не дали результатів, а інколи результати були прямо протилежними очікуваним (не можемо не згадати анекдотичну ситуацію з «древніми Украми»). Та навіть науково обґрунтовані та доведені факти древньої історії, як, скажімо, широке висвітлення трипільської тематики, навряд чи знайшли шлях до сердець широкого народного загалу – це були події занадто давні і не пов’язані з сьогоденням, щоб сколихнути патріотичні почуття народу. В той же час матеріал, здатний торкнутися глибин народної душі, в буквальному розумінні лежить у нас під ногами. Велика Вітчизняна війна двічі вогняним валом прокотилася по території України від її східних кордонів до західних і в зворотному напрямку. Тисячі безіменних могил залишила вона на своєму шляху. А ще більше – непохованих дотепер останків, які щедро всівають українську землю. Мабуть важко знайти родину, у якій би не пам’ятали рідних людей, що згунили в полум’ї тієї війни. Навіть сьогодні біліють в лісосмугах і ярах кістки тих, кому ми зобов’язані самим існуванням. Це пам’ятник нашому безпам’ятству, бо викинуті вони туди своїми нащадками в другому-третьому поколінні, що в гонитві за раритетами, а то й просто заради цікавості, знехтували всіма нормами християнської та загальнолюдської моралі. І лише нечисленні пошукові загони, не маючи ні крихти державної підтримки, намагаються рятувати цю пам’ять. Ми впевнені, що лише популяризація такої діяльності разом з переведенням пошукового руху в професійну площину може привести до масового усвідомлення, що топчучись по кісткам дідів неможливо побудувати щасливе майбутнє. Бо той, хто сьогодні знущається над кістками дідів, завтра танцюватиме на могилах батьків. Тобто на наших могилах. А тепер давайте поміркуємо, під чию «музику» відбуватимуться такі «танці»?
2. Патріотична та виховна робота. З давніх давен серед політичних еліт добре відоме дієве правило безкровної переможної війни з супротивником – «Якщо хочеш подолати державу – розбести її молодь». Очільники СРСР добре знали цю істину і величезну увагу приділяли вихованню підростаючого покоління, професійно роблячи «ідеологічні щеплення» майбутнім «будівникам комунізму». І, не ідеалізуючи радянську систему, все ж потрібно визнати, що ці немалі витрати були виправдані, бо СРСР програв у «холодній війні» перш за все економічно, але до падіння останнього радянського бастіону в 1990 році, не дивлячись на повний крах економіки, у країні не відбувалося масштабних політичних заворушень – для них просто не було необхідної кількості внутрішніх «політичних ворогів». Тому величезна імперія, навіть гинучи, порівняно мирно розпалася на низку суверенних країн. Але погляньмо на сучасну молодь - вона кинута напризволяще. Батьки зайняті економічними питаннями, намагаючись створити сімейні островки стабільності у нестабільній країні, держава самоусунулася від виховних програм, займаючись лише недолугою імітацією «виховання» за західними методиками, перетворивши власних дітей на піддослідний матеріал для закордонних психологів. І ми вже маємо перші невтішні результати – погляньте в яких «героїв» грається наша малеча – це різні «гаррі потери», «бетмени» та «супермени». Це не просто дитячі забавки – це ідеологічні ін’єкції чужого світосприйняття, якому нам нічого протиставити. В той же час, спілкуючись з різними верствами населення, пошуковці чудово знають, як тягнуться до їхньої справи підлітки, скільки цікавості і безпосередності виявляють наші діти, коли їм вдається доторкнутися до живої історії. Пошукова справа – той важіль, що може відірвати значну частину молоді від комп’ютерних ігор та інтернету і дати відчуття не лише причетності до великих подій, а й певний авторитет серед підлітків, що дуже важливо в юному віці. Діти, що доторкнулися до пошукової роботи, отримують нову систему етичних орієнтирів та моральних цінностей, а разом з ними і певну протиотруту від закордонних ідеологічних атак. То ж може доцільніше, замість «скаутських клубів» створювати при пошукових загонах осередки «юних пошуковців»? Але без допомоги держави, на самому лише ентузіазмі, цей пласт підняти неможливо.
3. Поглиблення міждержавних зв’язків. В бойових діях на території України приймали участь представники всіх народів, що представлені в межах колишнього СРСР. Виявлення останків та встановлення обставин загибелі представників інших держав, що утворилися після розпаду Союзу РСР, налагодження контактів з їхніми родичами буде слугувати зміцненню міжнародного авторитету України, як цивілізованої та дружньої держави. Яскравим прикладом реалізації такого підходу є виявлення організацією «Пошук-Дніпро» останків загиблого в лютому 1943р., при визволенні м. Синельникове, Алгадая Джамбулова, сина Джамбула Джабаєва – великого казахського поета. Могилу, в якій поховані останки Алгадая Джамбулова, неодноразово відвідували делегації республіки Казахстан.
Також необхідно приділяти належну увагу виявленим останкам солдат супротивника, оскільки вони своєю смертю вже сплатили свій борг, і теж є полеглими на війні.

Історичні дослідження та методи воєнної археології.
Глобальні проблеми, окреслені в перших трьох пунктах, на жаль на сьогоднішній день виходять за межі суто пошукового руху. Історично склалося, що пошуковці фактично виконують роботу, не виконану похоронними командами 65 років тому. В радянський період такий підхід до пошукової справи був зрозумілим – у будь-якого тоталітарного режиму є лише один варіант історії, що покликаний утверджувати панівну політичну доктрину. Така «історія» виписана в кабінетах науково-політичних установ і вносити до неї будь-які поправки або уточнення не дозволялося. Тобто це вже не історія, як наука, а більш-менш підтверджене задокументованими фактами зібрання ідеологічних міфів. Яскравим прикладом такої «історії» є героїзація подвигу «28-ми Героїв - Панфіловців», коли створений міф не в повній мірі відповідав реальним історичним подіям. Або замовчування долі 2-ї Ударної армії, коли імена тисяч героїв були забутими через зраду одного командира.
В ході польових пошукових робіт дуже часто розкриваються сторінки історії, які не знайшли своє відображення (або відображені тенденційно) в документах тієї доби. Тому завдання повного документування та вивчення таких пам’яток історії вкрай важливе. До того ж будь-які польові пошукові роботи здійснюються археологічними методами. І тут необхідно чітко розуміти, що такі методи є руйнівними за визначенням. Тобто коли пам’ятка розкопується – вона повністю знищується і повторне вивчення її вже неможливе. Саме тому «тематичні» розкопки будь-якого історичного об’єкту, коли метою таких робіт є лише якесь локальне завдання (наприклад, знаходження та ексгумація останків) є невірним, ненауковим підходом. В ході розкопок історичний об’єкт має вивчатись та документуватись повністю, і така документація повинна ставати доступною для вивчення та узагальнення.
Таким чином на часі стоїть узаконення такого поняття, як «ВОЄННА АРХЕОЛОГІЯ».
Воєнна археологія повинна сприйматися як система наукових досліджень, документування та вивчення територій військових дій ХХ-го століття з пошуковою спрямованістю. Місця битв, окупацій, території активності партизанських сил – все це може стати предметом досліджень у воєнній археології. Сучасні знахідки пошукових загонів дозволяють деталізувати сумні події більш ніж півстолітньої давності і зберегти їх для нащадків.
Оскільки ХХ століття не є об’єктом вивчення археології, як науки, а, при загальній подібності методів, повна методика та умови проведення польових робіт у воєнній археології значно відрізняються від тих, що використовуються в археології історичній, стає нагальне питання підготовки кадрів воєнних археологів. Єдиним доступним методом такої підготовки є «вирощування» таких фахівців в ході практичної роботи пошукових організацій з наступним визнанням їхньої кваліфікації.
Для цього пропонується створити Кваліфікаційну комісію з пошуковців України, що мають значні досягнення в практичній пошуковій роботі як радянського так і пострадянського періоду. Така комісія, по закінченні кожного польового сезону, має розглядати матеріали звітів, що надходять від пошукових загонів на місцях, рецензувати їх і, за поданням діючих фахівців, встановлювати пошуковців, чия кваліфікація достатня для присвоєння ступені «Воєнний археолог». Особа, що отримала кваліфікацію «Воєнний археолог», має право одержувати на своє ім’я дозвільні документи на виконання комплексу дослідницько-пошукових робіт з тематики «Воєнна археологія» та зобов’язана за підсумками робіт подавати звіти відповідного наукового рівня.

Наприкінці знову потрібно наголосити, що масштабний суспільно-корисний результат вся ця діяльність може мати лише у випадку законодавчої та фінансової підтримки її з боку держави.

Виходячи з викладеного, основними напрямками діяльності пошукових організацій України можна вважати:
1. Пошукова діяльність
1.1 Встановлення місць знаходження непохованих останків та невідомих поховань жертв війни та політичних репресій шляхом проведення польових археологічних досліджень на місцях боїв та масових страт.
1.2 Встановлення імен полеглих та обставин їхньої загибелі.
1.3 Ексгумація та депонування останків з наступною їх передачею компетентним державним органам для вирішення питання урочистого поховання загиблих.
2. Наукова діяльність
2.1 Вивчення всіх доступних джерел інформації, що стосуються бойових дій та діяльності політичних репресивних органів на території України.
2.2 Співпраця з існуючими науковими закладами в цьому питанні.
2.3 Повне документування усіх фактів, виявлених в ході натурних археологічних досліджень.
2.4 Обробка, узагальнення та оприлюднення такої інформації шляхом складання звітів та підготовки монографій, інтернет-публікацій за тематикою пошукової діяльності.
3. Діяльність з увічнення пам’яті полеглих
3.1 Участь у організації та проведенні урочистих поховань останків жертв війни та політичних репресій.
3.2 Виявлення невідомих поховань та пам’ятних місць з наступним ініціюванням перед Органами охорони культурної спадщини питання щодо постановки таких об’єктів на державний облік.
3.3 Ініціювання перед Державною міжвідомчою комісією у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій питання що до належного впорядкування таких місць.
3.4 Пошук облікованих місць поховання жертв війни та політичних репресій за зверненнями громадян, надання їм такої інформації та сприяння у відвідуванні громадянами місць поховання чи загибелі своїх родичів.
4. Патріотично-виховна діяльність
4.1 Залучення до пошукового руху учнівської та студентської молоді.
4.2 Проведення на підставі фактичного матеріалу, отриманого в ході наукової діяльності, лекцій, бесід, інших засобів безпосереднього спілкування з молоддю патріотично-виховної спрямованості.
4.3 Співпраця з Міністерством оборони України з питань патріотичного виховання допризовної молоді та військовослужбовців строкової служби.
4.4 Організація та проведення тематичних подорожей та екскурсій по місцях боїв та поховань жертв війни та політичних репресій.
4.5 Допомога в організації та наповненні музейних експозицій, в тому числі шкільних, експонатами відповідної спрямованості.
4.6 Висвітлення та пропаганда діяльності пошукових організацій у засобах масової інформації.
5. Пам’яткоохоронна діяльність
5.1 Сприяння Органам охорони культурної спадщини у встановленні стану та ступеня збереженості об’єктів культурної спадщини.
5.2 Виявлення в ході натурних робіт нових об’єктів, що мають ознаки об’єктів культурної спадщини будь-якого історичного періоду та повідомлення про них Органам охорони культурної спадщини у відповідності до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини».
5.3 Запобігання в межах діючого законодавства несанкціонованим розкопкам та іншим пошкодженням об’єктів культурної спадщини.
6. Організаційна діяльність
6.1 Узгодження та підтримка діяльності пошукових організацій України.
6.2 Надання методичної та практичної допомоги новоствореним пошуковим організаціям.
6.3 Внесення пропозицій що до оптимізації та поліпшення діючих нормативно-правових актів у сфері пошуку та впорядкування поховань та непохованих останків жертв війни та політичних репресій, пам’яткоохоронного законодавства у частині, що стосується здійснення пошукової діяльності.
6.4 Напрацювання та впровадження кваліфікаційних критеріїв, методів підготовки та відбору та кадрів у сфері воєнної археології.
6.5 Співпраця з державними органами та організаціями всіх форм власності з питань пошукової діяльності.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
(проект)
Київ
Про затвердження Комплексної програми
пошуку і впорядкування поховань
жертв війни та політичних репресій


Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Комплексну програму пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій (далі - Програма) та Порядок організації робіт з пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій (додаються).
2. Державному комітетові будівництва, архітектури та житлової політики спільно з Міністерством культури України розробити та затвердити в установленому порядку нормативно-правові акти міжвідомчого характеру, зазначені у Порядку організації робіт з пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій.
3. Міністерству фінансів та Міністерству економіки під час формування Державного бюджету України на відповідний рік передбачати видатки на здійснення заходів Програми за статтею "Реставрація пам'яток архітектури".
Прем'єр-міністр України М. Азаров


ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від -------р. №









КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА
пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій
на 2012 – 2022 роки

І. Загальні питання

1. Ця Програма передбачає заходи для здійснення пошуку, ведення обліку, впорядкування, збереження та утримання розташованих в Україні та за її межами поховань осіб, які проживали на території сучасної України в минулі часи і загинули чи померли внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій та пошуку, ексгумації і поховання непохованих останків таких осіб, а також виявлення, документування та вивчення невідомих сторінок історії в ході пошукових робіт.
2. Похованнями жертв війни та політичних репресій вважаються розташовані на території України місця поховань:
військовослужбовців колишніх радянських збройних сил, інших військових формувань та працівників органів внутрішніх справ, які загинули чи пропали безвісти під час бойових дій, виконання бойових завдань та інших службових обов'язків, померли від ран, контузій, каліцтва або захворювань, загинули чи померли в полоні, до якого вони потрапили через незалежні від них обставини, та інших осіб, які могли б бути визнаними ветеранами війни згідно із законодавством України;
учасників національно-визвольної боротьби проти іноземних загарбників, жертв нацистських переслідувань та осіб, які визнані жертвами політичних репресій згідно із законодавством України;
цивільних осіб, які загинули під час бойових дій, збройних конфліктів, та тих, що були примусово вивезені за кордон, утримувалися там проти своєї волі та загинули чи померли від ран, контузій, каліцтва або захворювань.
3. Непохованими останками жертв війни та політичних репресій вважаються останки загиблих, що внаслідок будь-яких обставин залишилися на місці своєї загибелі або були переміщені з поверхні землі в ході санітарного упорядкування територій, і місця знаходження яких невідомі.
4. Поховання жертв війни та політичних репресій разом із встановленими на них надгробками, меморіальними спорудами та іншими пам'ятними знаками вважаються військовими похованнями або похованнями жертв війни та похованнями жертв політичних репресій. До них належать військові меморіальні цвинтарі, окремі ділянки на загальних цвинтарях, індивідуальні та колективні (братські) могили, колумбарії, місця загибелі бойових кораблів, морських чи річкових суден з екіпажами.
Значна більшість поховань жертв війни та політичних репресій на території України перебуває у критичному стані.
Необліковані поховання жертв війни та політичних репресій, та непоховані останки як правило, постійно знищуються у результаті господарського використання земель та протиправних діянь окремих осіб. Крім того, багатьом з цих поховань загрожує перспектива назавжди залишитись невідомими, оскільки вмирають останні ветерани війни та інші свідки трагічних подій минулого.
В ході проведення пошукових робіт можуть бути відкриті та зібрані невідомі раніше факти щодо тогочасних подій, обставин загибелі жертв війни та політичних репресій. Такі факти повинні документуватися на відповідному науковому рівні та бути доступними для подальшого дослідження.
Метою Програми є здійснення на території України пошуку та ведення державного обліку всіх невідомих поховань жертв війни та політичних репресій, їх належного впорядкування, збереження та утримання, а також пошук та поховання непохованих останків осіб, знайдених під час пошукових робіт і виявлення та документування невідомих раніше історичних фактів.

II. Джерела та обсяги фінансування Програми

5. Фінансування заходів Програми планується здійснювати за рахунок:
– Державного бюджету України відповідно до реальних можливостей держави;
– місцевих бюджетів, благодійних пожертвувань юридичних і фізичних осіб України та інших коштів, залучених місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
– коштів іноземних установ, уповноважених урядами своїх держав на виконання відповідних міжнародних договорів України;
– фінансової та технічної допомоги неурядових іноземних фондів та інших осіб - нерезидентів України.
Обсяги фінансування заходів Програми протягом 2012-2022 років наведено у додатку.
6. Регіональні комісії у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій протягом першого півріччя подають свої пропозиції щодо фінансування заходів Програми на наступний рік до Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій (далі - Державна міжвідомча комісія).
Державна міжвідомча комісія узагальнює та опрацьовує ці пропозиції і подає Кабінетові Міністрів України з визначенням пріоритетних напрямів та обсягів бюджетного фінансування.
Розпорядником видатків державного бюджету на виконання заходів Програми є Держбуд.

III. Основні заходи та напрями виконання Програми на 2012-2022 роки

7. Державний облік поховань жертв війни та політичних репресій.
Визначення стану та обсягу наявної бази поховань жертв війни та політичних репресій, яка у відповідності до Закону «Про охорону культурної спадщини» ведеться органами охорони культурної спадщини:
- Придбання оргтехніки та допоміжних матеріалів.
Державна міжвідомча комісія, органи охорони культурної спадщини
I квартал 2012 року.
- Паспортизація поховань, виявлених під час проведення пошукових робіт.
Державна міжвідомча комісія, органи охорони культурної спадщини, Держбуд, МВС, Міноборони.
Протягом 2012 - 2022 років.
- Формування Єдиного національного реєстру пам'ятників Великої Вітчизняної війни.
Державна міжвідомча комісія, органи охорони культурної спадщини.
Протягом 2012 - 2022 років.
8. Пошук та впорядкування військових поховань.
- Історично-архівні дослідження.
Державна міжвідомча комісія, органи охорони культурної спадщини, пошукові організації, МВС, Міноборони, СБУ, регіональні комісії.
Протягом 2012 - 2022 років.
- Польові експедиційні пошукові роботи.
Пошукові організації, органи охорони культурної спадщини, регіональні міжвідомчі комісії, органи місцевого самоврядування.
Щороку, протягом семи місяців.
- Всеукраїнський практичний семінар з питань військово-меморіальної роботи.
Державна міжвідомча комісія.
Щороку, один раз на рік.
- Впорядкування існуючих облікованих військових поховань.
Державна міжвідомча комісія, органи місцевого самоврядування, органи охорони культурної спадщини.
Протягом 2012 - 2022 років.
- Ексгумація, дослідження (ідентифікація), депонування та перепоховання ексгумованих останків, виявлення та документування невідомих раніше історичних фактів.
Пошукові організації, державна міжвідомча комісія, органи місцевого самоврядування, органи охорони культурної спадщини.
Щороку, протягом семи місяців.
8. Пошук і впорядкування поховань жертв війни та поховань жертв політичних репресій.
- Пошук, ексгумація, дослідження і перепоховання ексгумованих останків, виявлення та документування невідомих раніше історичних фактів.
Пошукові організації, державна міжвідомча комісія, органи місцевого самоврядування, органи охорони культурної спадщини.
Щороку, протягом семи місяців.
- Впорядкування поховань жертв війни та поховань жертв політичних репресій.
Державна міжвідомча комісія, органи місцевого самоврядування, органи охорони культурної спадщини.
Щороку, протягом семи місяців.
- Всеукраїнський практичний семінар з питань пошуку і впорядкування поховань жертв війни та поховань жертв політичних репресій.
Державна міжвідомча комісія.
Щороку, один раз на рік.
9. Виконання міжнародних договорів України.
- Здійснення пошуку місць поховань осіб, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, що розташовані на території іноземних держав.
Державна міжвідомча комісія, пошукові організації, органи охорони культурної спадщини.
Протягом 2012-2022 років.
- Дослідження, інвентаризація та розсекречування місць поховань на території України іноземців, які перебували у таборах для військовополонених та інтернованих осіб.
Державна міжвідомча комісія, МВС, СБУ, органи охорони культурної спадщини, пошукові організації.
Щороку, протягом семи місяців.
- Впорядкування поховань, розташованих на території іноземних держав.
Державна міжвідомча комісія.
Протягом 2012-2022 років.
Додаток до Комплексної програми пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій:

ОБСЯГИ
фінансування заходів Комплексної програми
пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій
протягом 2012 - 2022 років
------------------------------------------------------------------




------------------------------------------------------------------
Усього:

ПОРЯДОК
організації робіт з пошуку і впорядкування
поховань жертв війни та політичних репресій
1. Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій - постійно діючий орган Кабінету Міністрів України (далі - Державна міжвідомча комісія) координує роботу центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, пов'язану з пошуком і впорядкуванням поховань жертв війни та політичних репресій (далі - пошукова робота), у тому числі з виконання міжнародних договорів України та рішень Кабінету Міністрів України з цих питань, а також виконує інші повноваження, передбачені Положенням про неї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 р. N 897
Пошукову роботу проводять у межах своєї компетенції Пошукові організації, Органи охорони культурної спадщини, Міноборони, МВС, Держбуд, інші центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

До пошукової роботи належать ведення державного обліку, впорядкування, збереження та утримання зазначених поховань, а також пошук, ексгумація та поховання останків осіб, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, виявлення, документування та вивчення невідомих історичних фактів періоду новітньої історії.
2. Пошукова робота передбачає такі заходи:
- історично-архівні дослідження щодо поховань жертв війни та політичних репресій з урахуванням опитування свідків подій минулого;
- проведення польових пошукових робіт, включаючи шурфування місцевості та археологічні дослідження, документування ведення таких робіт та підготовка звітів на належному науковому рівні;
- виготовлення схематичних планів та складання іншої документації, необхідної для ведення державного обліку поховань, виявлених під час проведення пошукових робіт.
Пошукова робота, яка проводиться з метою виявлення невідомих поховань та непохованих останків жертв війни та політичних репресій, виконується підприємствами, установами і організаціями, які згідно із своїми статутами мають право провадити таку діяльність, на підставі дозволів на її проведення, що надаються відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» згідно з програмами, погодженими з відповідним органом охорони культурної спадщини, у порядку, встановленому Законодавством України. Місця проведення пошукових робіт згідно наявних дозволів на їхнє проведення, повідомляються регіональними комісіями у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій. Контроль за веденням пошукових робіт згідно положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» здійснюють відповідні органи охорони культурної спадщини.
Пошукова робота, яка проводиться з метою виявлення на території України невідомих поховань чи непохованих останків іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, може виконуватися організаціями, які згідно із своїми статутами мають право провадити діяльність, пов'язану з пошуковою роботою, похованням, ексгумацією, перепохованням останків осіб, тощо та мають у своєму складі спеціалістів, що отримують Дозволи Державної служби з питань національної культурної спадщини на проведення археологічних розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та працюють на підставі міжнародних угод України (далі - спеціалізовані підприємства).
3. Дослідження стану поховань жертв політичних репресій та місць поховань на території України іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, відомості щодо яких мають грифи обмеженого доступу, виконуються спеціалізованими державними підприємствами в установленому порядку.
4. Супутні знахідки, знайдені під час проведення пошукових робіт, документуються у польовій та звітній документації виконавця та, згідно вимог абз.3 п.2 ст.35 Закону України «Про охорону культурної спадщини», передаються до фондів визначених «Дозволом Державної служби з питань національної культурної спадщини на проведення археологічних розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою» музейних установ. За згодою музейних установ нагороди та інше майно загиблих може передаватися родичам загиблих.
У разі виявлення вибухонебезпечних предметів під час проведення пошукових робіт про це негайно повідомляється органам Міністерства надзвичайних ситуацій України, які повинні організувати їх знешкодження.
5. Державний облік поховань жертв війни та політичних репресій, що розташовані на території України та місць поховань на території України іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, згідно вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» забезпечується органами охорони культурної спадщини. Державний облік поховань жертв війни та політичних репресій, що розташовані на території інших держав, забезпечується Державною міжвідомчою комісією на паперових та електронних носіях. Шляхом об’єднання електронних версій цих обліків, яке здійснює Державна міжвідомча комісія, створюється централізований банк даних поховань жертв війни та політичних репресій (далі – електронний централізований банк даних).
Електронний централізований банк даних складається з геоінформаційної комп'ютерної системи "Централізований банк даних". Картотеки на паперових носіях створюються та зберігаються безстроково органами охорони культурної спадщини та Державною міжвідомчою комісією в межах їхньої компетенції.
6. До картотеки на паперових носіях належать:
звіти про виконання пошукових робіт з актами про виявлення місць поховань жертв війни та політичних репресій, місць поховань на території України іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій;
звіти про виконання ексгумацій та перепоховань на території України останків осіб, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій на території України;
паспорти місць поховань жертв війни та політичних репресій, місць поховань на території України іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, що складаються за формами, встановленими органами охорони культурної спадщини;
проектна документація, погоджена з органами охорони культурної спадщини, щодо впорядкування новостворених на території України цвинтарів жертв війни та політичних репресій і цвинтарів, де поховані іноземці, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій;
фотокопії матеріалів про існуючі обліковані поховання жертв війни та політичних репресій, які знаходяться в архівних установах України, Росії та інших держав.
7. Геоінформаційна комп'ютерна система "Централізований банк даних" включає інформацію про всі ті відомості, що входять до картотеки на паперових носіях, за винятком інформації, що має грифи обмеженого доступу.
До геоінформаційної комп'ютерної системи "Централізований банк даних" належать:
банк даних картографічних матеріалів, які відображають розташування на території України і за її межами поховань осіб, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій;
картографічні матеріали щодо здійснення пошукових робіт на території України та інших держав;
інформація щодо Єдиного національного реєстру пам'ятників Великої Вітчизняної війни з визначенням їх балансової вартості та належності;
картотека з даними запитів, отриманих від служби розшуку Національного комітету Товариства Червоного Хреста України та інших установ, організацій і громадян щодо з'ясування місць поховань осіб, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій;
інформація про стан поховань жертв війни та політичних репресій, що потребують термінового впорядкування.
8. Архівні матеріали про поховання жертв війни та політичних репресій, які мають грифи обмеженого доступу, вносяться до централізованого банку даних поховань жертв війни та політичних репресій після їх розсекречування в установленому порядку.
9. Впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій здійснюється підприємствами, установами і організаціями, які проводили пошукову роботу, а також іншими підприємствами, установами і організаціями за договорами з органами місцевого самоврядування.
Дозволи на виконання робіт із впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій надаються органами місцевого самоврядування після погодження проектної документації з органами охорони культурної спадщини у відповідності до чинного Законодавства України.
Дозволи на виконання робіт із впорядкування місць поховань на території України іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, після погодження відповідної проектної документації з органами охорони культурної спадщини, надаються органами місцевого самоврядування.
Ексгумація та перепоховання на території України виявлених під час пошукової роботи останків іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, здійснюється згідно з відповідними міжнародними договорами України та у порядку, встановленому органами охорони культурної спадщини та Держбудом.
Ексгумація останків осіб, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, з планових військових та інших задокументованих поховань може здійснюватися лише у виняткових випадках з метою їх перепоховання в інших місцях на території України у порядку, що визначається органами охорони культурної спадщини та Держбудом.
Ексгумація непохованих останків осіб, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, з раніше невідомих місць або поховань, виявлених під час пошукової роботи, здійснюється в ході ведення пошукових робіт в порядку ведення польових досліджень на підставі Дозволу Державної служби з питань національної культурної спадщини на проведення археологічних розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою. Ексгумовані останки військовослужбовців Червоної Армії у відповідності до п. 9 «Положення про військові комісаріати» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1235 передаються для тимчасового зберігання до військових комісаріатів. Останки мирних жителів, партизан та підпільників, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, передаються для тимчасового зберігання органам місцевого самоврядування. Останки іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, передаються спеціалізованим підприємствам.
Передача останків для депонування здійснюється на підставі акту прийому-передачі.

Впорядкування місць поховань на території України іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, здійснюється відповідно до міжнародних договорів України та у порядку, що визначається органами охорони культурної спадщини та Держбудом.
10. Забезпечення збереження та утримання поховань жертв війни та політичних репресій, а також місць поховань на території України іноземців, які перебували у таборах для військовополонених та інтернованих осіб, відповідно до вимог женевських конвенцій 1949 року та додаткових протоколів до них 1977 року покладається на органи місцевого самоврядування згідно із законодавством України.
11. У місцях розташування поховань жертв війни та політичних репресій органи охорони культурної спадщини встановлюють охоронні зони. Будь-яка містобудівна документація розробляється з урахуванням заходів, що забезпечують збереження поховань жертв війни та політичних репресій та погоджується з органами охорони культурної спадщини. Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок замовника будівельних, земляних та інших робіт.
Будівельні, земляні та інші роботи, внаслідок яких можуть бути пошкоджені поховання жертв війни та політичних репресій, проводяться на підставі дозволів на їх проведення, що надаються органами охорони культурної спадщини.
12. Підприємства, установи, організації та громадяни забезпечують збереження поховань жертв війни та політичних репресій, розташованих на землях, наданих їм у користування чи у власність. У разі виявлення на цих землях невідомих поховань осіб, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, вони зобов'язані повідомити про це органи місцевого самоврядування та органи охорони культурної спадщини, а також вжити заходів до збереження зазначених поховань.
13. Відновлення пошкоджених або зруйнованих поховань жертв війни та політичних репресій, а також місць поховань на території України іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, що перебувають на державному обліку разом із надгробками, меморіальними спорудами та іншими пам'ятними знаками, забезпечується органами місцевого самоврядування за погодженням з органами охорони культурної спадщини.
Підприємства, установи та організації, а також громадяни, винні у пошкодженні або зруйнуванні поховань жертв війни та політичних репресій, а також місць поховань на території України іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, що перебувають на державному обліку разом із надгробками, меморіальними спорудами та іншими пам'ятними знаками, зобов'язані відновити їх за свій рахунок.
Особи, винні в глумі над могилами, що є похованнями жертв війни та політичних репресій і місцями поховань на території України іноземців, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, несуть кримінальну та іншу відповідальність згідно із законами України.
14. Роботи, пов'язані з ексгумацією та перепохованням останків осіб, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, з планових військових та інших задокументованих поховань, проводяться спеціалізованими підприємствами України на підставі дозволів Державної міжвідомчої комісії, погоджених з органами охорони культурної спадщини. При необхідності уточнення місця знаходження таких поховань попередньо повинні бути проведені пошукові роботи. Дозволи на ексгумацію останків з місць виявлених поховань можуть надаватися тільки після завершення в установленому порядку пошукових робіт.
Проведення дослідницьких робіт з метою ідентифікації останків осіб, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, на підставі знайдених під час пошукових та ексгумаційних робіт солдатських медальйонів, документів, нагород та інших особистих речей загиблих забезпечується Державною міжвідомчою комісією.
15. З метою виконання завдань, які випливають з відповідних міжнародних договорів України, Державна міжвідомча комісія здійснює передачу організаціям, уповноваженим урядами іноземних держав на виконання таких завдань, інформації, яка має гриф обмеженого доступу, про місця поховань на території України іноземців, які перебували у таборах для військовополонених та інтернованих осіб, після її розсекречення у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

С учетом дополнений Светланы (то что мылом рассылалось) нужно кое что в базовых докак профитровать. А в целом хорошо.

Конечно, но перед этим желательно обсудить изменения коллегиально. Например, я не согласен с предложенным удалением фрагмента текста из Программы (касаемо археологических методов исследований):
"І тут необхідно чітко розуміти, що такі методи є руйнівними за визначенням. Тобто коли пам’ятка розкопується – вона повністю знищується і повторне вивчення її вже неможливе."
Данное утверждение является хрестоматийным определением метода археологических исследований, и я не вижу смысла его скрывать. О каких "злопыхателях" гоавориться в комментариях? На "злопыхателей"- дураков всё равно не угодишь, а умный "злопыхатель" не увидит здесь никакого криминала.
Может, у коллег ещё будут дополнения и изменения. Давайте сначала соберём их в кучу, а потом уж будем менять текст исходника, а то замучимся его перечитывать :)

Одесса "Память и Слава"
1. Речь в Программе и манифесте должна идти не только о советских воинах и повторить это надо в документах не единожды. Глобализация будет стирать границы. Мы так или иначе будем работать в контакте с немецкими, румынскими, итальянскими и пр. коллегами. Отдельно придётся работать с ребятами с Западной Украины (а это уже воины УПА). Кроме того можно говорить о РОА, СС "Галичине" и т.п. Таким образом надо заранее не ограничивать поле возможной поисковой и исследовательской деятельности.
2. Речь в документах должна идти не о жертвах "войны", а о жертвах "воин и конфликтов". Так или иначе мы сталкиваемся и с останками 1-й мировой, Гражданской, жертвами Репрессий, Холокоста и т.п.
3. Необходимо разработать Проект изменений к "Закону Украины о музеях и музейном деле". Там предполагается свободный доступ в фондах, запасниках и архивах музеев работникам музеев Украины. Такой же доступ необходимо добывать и для поисковиков.
4. Не вполне понятен статус и порядок формирования "Квалификационной комиссии". Из предложенного текста следует, что этот орган будет давать оценку и выдавать квалификацию тем, кто уже "копает", но "квалификации" официальной не имеет. Это - "чёрные". Таким образом получается некая двойственность. Тут надо продумать саму последовательность оценки деятельности и статус её. И важно понимать, что мы можем создать орган, который со временем может стать ещё одним чиновническим препоном в нашей деятельности.
5. Помимо поиска на земле надо предусмотреть такие специфические места, как катакомбы и т.п. Это важно для Крыма и Одессы.
6. В проекте Комплексной программы очень сильно не доработана форма документа. Нет чётко прописанных сроков и исполнителей; разделы очень сильно диссонируют один от другого. Можно просто взять любую форму уже принятой при Азарове Кабминовской программы и нашу создать по аналогичной (речь идёт только о внешнем виде). Ребята сидящие в тамошних канцеляриях не будут напрягаться, чтоб править даже шрифты и междустрочные интервалы - им надо класть на стол готовый документ (знаем это по опыту работы с мэрскими и губернаторскими чиновниками).
7. Из Комплексной программы не ясен механизм контроля за "началом проведения строительных работ" с стороны поисковиков. Это очень проблемный вопрос, туда нашего брата пускать не хотят категорически, тем важнее чётко прописать механизм работы с таким родом деятельности.
Готовы выслушать реакцию на наши замечания.
С Уважением, Ваша Одесса.

1. Согласен. Изначально оно так и выглядело, правки по поводу "советских воинов" внесены позже и лично я, как автор документа, готов это "откатить" назад, если будет поддержка большинства.
2. Не возражаю. На усмотрение большинства. Хотя тут - калька из устоявшегося в законодательстве штампа "жертви воєн та політичних репресій". Бог его знает, как наши "обличённые властью" соотечественники отнесуться к "военным конфликтам" и с чем это у них будет ассоциироваться. Ведь Первая Мировая - война, Гражданская - тоже война. А "конфликты" - это Никарагуа, Афганистан и Приднестровье - нас туда рыть не пустят.
3. Давайте проект, будем проталкивать.
4. А почти все мы "родом из чёрных", зачем этого стесняться? Кто "белый с рождения" пусть первым бросит в меня камень... ;). Сам же тезис о "Квалификационной комиссии" вами изучен недостаточно - там написано "Така комісія, по закінченні кожного польового сезону, має розглядати матеріали звітів, що надходять від пошукових загонів на місцях, рецензувати їх і, за поданням діючих фахівців, встановлювати пошуковців, чия кваліфікація достатня для присвоєння ступені «Воєнний археолог». Где вы тут увидели "чёрных"? Разве "чёрные" по окончанию сезона сдают куда-то материалы отчётов?! Как тогда "КК" может их рассматривать? Речь идёт об выборке среди "белых" тех, кто достоин получать на своё имя Дозволы. Это как раз и призвано поставить барьер перед "псевдобелыми", которые стремятся, не имея достаточного опыта и квалификации, "вымутить" себе Дозвил для бесконтрольного "копа". Чтобы долго не рассуждать о "статусе КК" просто скажу, что она видится как наш аналог "Полевого комитета" у археологов. А формировать её нужно на выборной основе из тех поисковиков, кто уже получает на своё имя Дозвола. Думаю, если идея приживётся, настанет очередь "Положення про кваліфікаційну комісію", но пока рано. Опасность "чиновнической препоны" есть, но небольшая - должность-то не "платная" ;) А как иначе поставить заслон перед массовым камуфлированием "чёрных" под "белых"? У нас примеров более, чем достаточно - гляньте в интернет, рябит в глазах от тем "как выправить правильную ксиву"...
5. Не совсем понял.... А где тут "поиск на земле"? Стандартная формулировка Дозвола - "на проведення археологічних розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою". Заметьте - "под земной поверхностью". На сколько я понимаю, катакомбы именно там и находятся. Ведь "земная поверхность" не определяет её геологический состав - песок там, чернозём или камень. Кстати, нырять тоже можете (під водою) ;)
6
Хм... Я озадачен. Вообще-то упомянутый документ и представляет собой действующую на сегодня Постанову КМУ №1867 от 20 декабря 2000г. с максимальным сохранением статей и разделов, и лишь ключевые её статьи доработаны с учётом практики поисковой работы, чтобы как раз и убрать те диссонансы и противоречия с практикой и даже с действующими законами, которые были в исходной Постанове и мешали нормально работать. Так что замечание по "форме документа" - это к авторам постановы 1867. Мы-то как раз со своей стороны стремились максимально сохранили их форму и стиль, корректируя смысл.
А теперь по сути - документ и вывешен здесь для вычитки, обсуждения и доработки. Но давайте вместе работать, а не "рецензировать" по принципу "Воно, конешно, всэ так, тильки трииишечки не так...". Или вы предлагаете мне сидеть ночами у компьютера и гадать, что, собственно вас не устроило?
Предлагаю работать следующим образом - пишите: "ст.* п.* пп.* написано так:--------------- мы предлагаем написать так:----------------" И обсуждаем варианты. Тогда это действительно будет конструктивно. И нужно учитывать, что внести изменения в действующий документ гораздо проще, чем отменить его и принять другой. Поэтому начинать надо со знакомства с первоисточником и стремиться к "точечным изменениям". Конечно, никто не возражает против подготовки абсолютно нового, революционного по стилю и содержанию документа - тогда предлагайте, будем обсуждать и ваш вариант, выберем лучший.
7.
А он и не будет ясен из этого документа, так как сам механизм прописан в "Законе об охране культурного наследия". Осуществляют такой контроль органы охраны культурного наследия, так что поисковики никого контролировать и не смогут, ведь у нас нету контролирующих функций. Из текста (ст.11) это достаточно ясно: "У місцях розташування поховань жертв війни та політичних репресій органи охорони культурної спадщини встановлюють охоронні зони. Будь-яка містобудівна документація розробляється з урахуванням заходів, що забезпечують збереження поховань жертв війни та політичних репресій та погоджується з органами охорони культурної спадщини". А вот уже охраны культурного наследия по своей инициативе могут привлечь нас для обследования таковых территорий в качестве экспертов. Они по этой схеме сейчас по древностям работают с археологами, а в военной теме пока вакуум. В ст. 11 Постановы 1867 тот же смысл, вот только контролирующими назначены органы местного самоуправления и межведомственная комиссия, а это напрямую противоречит закону "Про охорону культурної спадщини", и так у них почти везде...
Спасибо за замечания, жду конкретики, будем работать! ;)
С уважением,
Виталий.

Начну сразу с П.3. т.к. 1 и 2 не вызвали возражений.
3. Рожу проект изменений к "Закону о музеях и музейной деятельности" (прошу пару дней ввиду загрузки)
4. С Квалификационной Комиссией убедили. Но думаю, тут надо будет ещё коллегиально пообщаться, чтоб не погорячиться.
5. Виноват сам, не вчитался. Тоже убедили.
6. По форме. Смотрел свежие программы. Очень пляшет форма и потому переживаю по поводу бюрократических проволочек. Не охота, чтоб хорошее наше дело утопло в кабинетных проволочках... Готов работать по предложенной схеме корректировок. Но снова прошу тайм-аут на несколько дней в связи с сиюмоментной загруженностью.
7. По поводу контроля за проведением строительных работ - это давнишняя боль, потому и проговаривается. Увы, но в нашей державе тут сложно изменить существующее положение вещей ((((

Премного благодарны за оперативность, понимание и объективную критику. Приятно иметь дело с профессионалами и грамотными коллегами по цеху.
С Уважением, Александр

Спасибо! Очень надеюсь, что совместными усилиями мы сможем сделать что-то стоящее. Пара-тройка дней не критична. Думаю, нам придётся долго с этим текстом (проект Постановления) возится. А форма документа - вообще больной вопрос. Поскольку жёстко она нигде не регламентирована, то её оценка (при прочих равных условиях) в основном зависит от настроения "решающего" лица. Сколько раз в прошлом у меня были приколы, когда я приносил на подпись руководству документ, который с матюками переделывался несколько раз и в конце-концов уходил в первоначальном (или почти первоначальном) виде. Так что тут вы правы, желательно "уловить" стиль конкретного лица (в данном контексте - Азарова) А то 1867 подписывал Ющенко в бытность премьером, боюсь у этих премьеров вкусы разные...
Желаю удачи и вдохновения!
С уважением,
Виталий.

PS
У меня валится комп, потому если я в какой-то из дней не появлюсь, значит машина сдохла. Поддержите эту тему.